безперестанку

БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, присл. Не зупиняючись, не припиняючись; безперервно.

Краньцовська говорила безперестанку, але Славко її вже не чув і не розумів (Март., Тв., 1954, 326);

А скло дзвеніло й дзвеніло безперестанку і сипалось долі, як груші з дерева (Коцюб., II, 1955, 89);

Паровоз майже безперестанку подавав сигнали, і свисток ревів (Смолич, II, 1958, 390).

Значення в інших словниках

1. безперестанку — безпереста́нку прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безперестанку — присл. Не зупиняючись, не припиняючись; безперервно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безперестанку — БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, присл. Не зупиняючись, весь час, не припиняючись; безперервно, постійно. Ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас...  Словник української мови у 20 томах
4. безперестанку — див. безперервно  Словник синонімів Вусика
5. безперестанку — ПОСТІ́ЙНО (весь час, без перерв), БЕЗПЕРЕ́РВНО, БЕЗУПИ́ННО, НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО), НЕСПИ́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, БЕЗНАСТА́ННО, НЕНАСТА́ННО, ПОВСЯКЧА́С, БЕЗЗМІ́ННО, БЕЗУСТА́ННО, НЕВІДСТУ́ПНО, НЕЗМІ́ННО, ПОВСЯКДЕ́ННО...  Словник синонімів української мови
6. безперестанку — Безпере́ста́нку, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безперестанку — Безперестанку, безперестанно, безперестану, безперестанці и безперестань, нар. Непрерывно, безпрерывно, постоянно. Панни безперестанку реготались. Левиц. І. 286. Щось вило там безперестанно. Котл. Ен. III. 20. Обоє плакали безперестанно. Кв.  Словник української мови Грінченка