безперестану
БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, присл.
Те саме, що безпереста́нку.
Чарка ходила кругом столів безперестану (І. Нечуй-Левицький);
Десь високо в небі бушували в піснях жайворонки .. Пісня їхня ллється з неба безперестану, неугавно (О. Копиленко);
Гармоніста годували з рук і напували, щоб грав безперестану (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)