безперестану
БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, присл. Те саме, що безпереста́нку.
Чарка ходила кругом столів безперестану (Н.-Лев., III, 1956, 76);
Десь високо в небі бушували в піснях жайворонки.. Пісня їхня ллється з неба безперестану, неугавно (Коп., Подарунок, 1956, 20).
Словник української мови (СУМ-11)