безпритомний
БЕЗПРИТО́МНИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що неприто́мний.
– Де там він їх [коней] бачив, як звечора до самого ранку під коморою безпритомний лежав! – озвалась Демчиха (Марко Вовчок);
Почав [Василь] .. кидатись, немов у конвульсіях, а далі, безсильний, безпритомний, упав горілиць на свій тапчан (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)