безпритомний
БЕЗПРИТО́МНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що неприто́мний.
— Де там він їх [коней] бачив, як звечора до самого ранку під коморою безпритомний лежав! — озвалась Демчиха (Вовчок, VI, 1956, 262);
Почав [Василь] .. кидатись, немов у конвульсіях, а далі, безсильний, безпритомний, упав горілиць на свій тапчан (Фр.. І, 1955, 173).
Словник української мови (СУМ-11)