безсильний
БЕЗСИ́ЛЬНИЙ, а, е.
Те саме, що безси́лий.
Йдучи на сходах, він удавав такого в'ялого, такого старого, такого аскета безсильного (І. Нечуй-Левицький);
Той в безсильній злості лишень плював та сипав прокльони (М. Коцюбинський);
А він [чоловік] продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (А. Шиян);
// у знач. ім. безси́льний, ного, ч. Той, хто не має сили.
– Чого се ти так задумався? Об чім все мислиш? – А все думаю, хто кого посідає – сильний безсильного чи безсильний того? (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)