безсильний

БЕЗСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що безси́лий.

Йдучи на сходах, він удавав такого в’ялого, такого старого, такого аскета безсильного (Н.-Лев., І, 1956, 364);

Але той в безсильній злості лишень плював та сипав прокльони (Коцюб., І, 1955, 295);

А він [чоловік] продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (Шиян, Баланда, 1957, 177);

// у знач. ім. безси́льний, ного, ч. Той, хто не має сили.

— Чого се ти так задумався? об чім все мислиш? — А все думаю, хто кого посідає — сильний безсильного чи безсильний того? (Вовчок, I, 1956, 158).

Значення в інших словниках

1. безсильний — безси́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безсильний — -а, -е. Те саме, що безсилий. || у знач. ім. безсильний, -ного, ч. Той, хто не має сили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безсильний — Безвладний, безсилий, вутлий, здохляк, змарнілий, знесилений, кволий, кородкий, миршавий, недолугий, нездольний, немічний, слабий, хворовитий, хирий, хиренний, хирлявий, шкут, див. слабосильний, чахлий, астентичний, тоший  Словник чужослів Павло Штепа
4. безсильний — БЕЗСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що безси́лий. Йдучи на сходах, він удавав такого в'ялого, такого старого, такого аскета безсильного (І. Нечуй-Левицький); Той в безсильній злості лишень плював та сипав прокльони (М.  Словник української мови у 20 томах
5. безсильний — див. слабий  Словник синонімів Вусика
6. безсильний — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. безсильний — Безси́льний і безси́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безсильний — Безсильний, -а, -е = безсилий. Дужий безсильного давить. Котл. Н. П. вода безсильна. Сказочная вода, отнимающая силу у пьющаго ее. Як він з ким небудь б'ється, то сам п'є силну воду, а другому дає безсилну. Чуб. II. 208.  Словник української мови Грінченка