безсилість
БЕЗСИ́ЛІСТЬ, лості, ж.
1. Стан за знач. безси́лий 1; безсилля (у 1 знач.).
Хоч вмерти вже до схід сонця, поки не прийдуть сюди люди... Щоб не дивилися на безсилість... (Г. Хоткевич);
Було [обличчя] якесь байдуже, мляве й виявляло одну тільки безсилість і муку від хвороби (В. Винниченко).
2. Абстр. ім. до безси́лий 2.
В житті було багато радісного, хорошого, але петляло й хитре, вивертливе зло, і перед ним Петро відчував свою безсилість (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)