безслізно
БЕЗСЛІ́ЗНО.
Присл. до безслі́зний.
Лишаючись сама, плакала [Хуррем] безслізно й невтішно над своєю долею, уже й ставши султаншею, бо ж однаково піднялася до цього високого звання не з радощів, не з весільних пісень, а з рабського пониження, ледь не з того світу… (П. Загребельний);
Марія .. хлипала безслізно (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)