безтолковий
БЕЗТОЛКО́ВИЙ, а, е, розм.
1. Який мало що розуміє; нетямущий.
Се все десятські та соцькії, Начальники, п'явки людськії... Судді і стряпчі безтолкові (І. Котляревський);
Ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього (М. Стельмах).
2. У якому немає ладу, порядку; безладний.
На Зорин розвиток мало фатальний вплив життя в “безалаберній” і безтолковій сім'ї Гольштейнів (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)