1. Словник української мови у 20 томах

безтолковий

БЕЗТОЛКО́ВИЙ, а, е, розм.

1. Який мало що розуміє; нетямущий.

Се все десятські та соцькії, Начальники, п'явки людськії... Судді і стряпчі безтолкові (І. Котляревський);

Ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього (М. Стельмах).

2. У якому немає ладу, порядку; безладний.

На Зорин розвиток мало фатальний вплив життя в “безалаберній” і безтолковій сім'ї Гольштейнів (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безтолковий — безтолко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безтолковий — -а, -е. 1》 Який мало що розуміє; нетямущий. 2》 У якому немає ладу, порядку; безладний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безтолковий — Бевзь бевзень, благуватий, бовдур, дурень, дурник, дуринда, дурепа, йолоп, йолупега, клапатий, книп, лемехуватий, нетяма, нетямуха, нетямкий, нетямовитий, нестула, телепень, тумак, придуркуватий, шелепа, шелепуватий, див. дурак, кретин, недоумок, скудоумний, слабоумний Словник чужослів Павло Штепа
  4. безтолковий — див. дурний Словник синонімів Вусика
  5. безтолковий — БЕЗЛА́ДНИЙ (позбавлений певної системності, впорядкованості, організованості), БЕЗСИСТЕ́МНИЙ, НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, БЕЗТОЛКО́ВИЙ розм., ХАОТИ́ЧНИЙ підсил.; ПЛУ́ТАНИЙ, СУМБУ́РНИЙ, ПОПЛУ́ТАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. безтолковий — БЕЗТОЛКО́ВИЙ, а, е. 1. Який мало що розуміє; нетямущий. Се все десятські та соцькії. Начальники, п’явки людськії… Судді і стряпчі безтолкові (Котл., І, 1952, 128); Ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього (Стельмах, Хліб.., 1959, 74). Словник української мови в 11 томах