1. Словник синонімів української мови

безтолковий

БЕЗЛА́ДНИЙ (позбавлений певної системності, впорядкованості, організованості), БЕЗСИСТЕ́МНИЙ, НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, БЕЗТОЛКО́ВИЙ розм., ХАОТИ́ЧНИЙ підсил.; ПЛУ́ТАНИЙ, СУМБУ́РНИЙ, ПОПЛУ́ТАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм. (позбавлений чіткості, ясності в чому-небудь); НЕЗВ'Я́ЗНИЙ, РОЗКИ́ДАНИЙ розм. (про думки, мову і т. ін. — позбавлений послідовності, логічного зв'язку). У приміщенні варти безладна метушня піднятих тривогою гайдамаків (А. Головко); Як літні тіні, проносились згадки, безладні, безсистемні (М. Коцюбинський); Видно, були зруйновані мало не всі будинки.. Невпорядкована, як видно, і нумерація будинків (А. Головко); Бідочук був ранений. У тій безтолковій стрілянині якась дурна куля зачепила його (Г. Хоткевич); Прокинувшись від неспокійного сну (щось хаотичне верзлося всю ніч, знайомі і незнайомі обличчя пересувались у пітьмі), Антін підвівся (Р. Іваничук); Плутана балаканина старого заспокоїла Арсена й переконала його, що не одна Тася винна в їх неладах (Л. Дмитерко); Не хотілося слухати Белеєвих оскаржень, завжди сумбурних і суперечливих, як у жінки (П. Колесник); А думки й почуття були якісь розхристані й непокірні (В. Козаченко); Вертався (Антін) пізно, стиха наспівуючи якусь незв'язну мелодію (Р. Іваничук); Батюшки мовчали, .. буцім збирали розкидані думи, вибираючи ту, з котрої треба б почати розмову (І. Нечуй-Левицький). — Пор. незла́годжений, 2. неорганізо́ваний, непослідо́вний.

НЕТЯМУ́ЩИЙ (НЕТЯМУ́ЧИЙ рідше) розм. (позбавлений кмітливості, здогадливості, не здатний швидко зрозуміти що-небудь), НЕКМІТЛИ́ВИЙ, НЕТЯМКИ́Й розм. рідше, НЕТЯМОВИ́ТИЙ розм. рідше, НЕРОЗТОРО́ПНИЙ розм., БЕЗТОЛКО́ВИЙ підсил. розм., ДУРНИ́Й підсил. розм.; НЕЗДОГА́ДЛИВИЙ, НЕДОГА́ДЛИВИЙ (не здатний здогадуватися, швидко знаходити правильне рішення). — Все я знаю. І не думай, що я така вже нетямуща (Н. Рибак); — Сказати правду, я гаразд не знаю, за що ти покохала отого Ломицького: непроворний, нерозторопний, смирний, як ягня (І. Нечуй-Левицький); Андрюша в думках вилаяв безтолкового Вітьку і сам узявся до справи (В. Собко); Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу (М. Коцюбинський); Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безтолковий — безтолко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безтолковий — -а, -е. 1》 Який мало що розуміє; нетямущий. 2》 У якому немає ладу, порядку; безладний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безтолковий — Бевзь бевзень, благуватий, бовдур, дурень, дурник, дуринда, дурепа, йолоп, йолупега, клапатий, книп, лемехуватий, нетяма, нетямуха, нетямкий, нетямовитий, нестула, телепень, тумак, придуркуватий, шелепа, шелепуватий, див. дурак, кретин, недоумок, скудоумний, слабоумний Словник чужослів Павло Штепа
  4. безтолковий — БЕЗТОЛКО́ВИЙ, а, е, розм. 1. Який мало що розуміє; нетямущий. Се все десятські та соцькії, Начальники, п'явки людськії... Судді і стряпчі безтолкові (І. Котляревський); Ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. безтолковий — див. дурний Словник синонімів Вусика
  6. безтолковий — БЕЗТОЛКО́ВИЙ, а, е. 1. Який мало що розуміє; нетямущий. Се все десятські та соцькії. Начальники, п’явки людськії… Судді і стряпчі безтолкові (Котл., І, 1952, 128); Ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього (Стельмах, Хліб.., 1959, 74). Словник української мови в 11 томах