Словник української мови у 20 томах

безустанний

БЕЗУСТА́ННИЙ, а, е.

Який ніколи не припиняється; безперервний, постійний.

Їй докучила самота у хаті-пустці, хатня безустанна робота (М. Коцюбинський);

Турбота про конкретні потреби людей, розвиток соціальної сфери має бути предметом безустанної уваги уряду (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. безустанний — безуста́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. безустанний — -а, -е. Який ніколи не припиняється; безперервний, постійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безустанний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ...  Словник синонімів української мови
  4. безустанний — БЕЗУСТА́ННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється; безперервний, постійний. Їй докучила самота у хаті-пустці, хатня безустанна робота (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах