безщасний
БЕЗЩА́СНИЙ, а, е, розм.
Який не має щастя; нещасний, безталанний.
Ніч моя темна. Ще й ти, зоре ясна, Видно, моя доля безщасна! (з народної пісні);
Співає безщасна душа, що хоче щастя (І. Нечуй-Левицький);
– Який ти, Романе, безщасний (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)