безщасний
БЕЗЩА́СНИЙ, а, е. Який не має щастя; нещасний, безталанний.
Ніч моя темна. Ще й ти, зоре ясна, Видно, моя доля безщасна! (Укр.. лір. пісні, 1958, 120);
Співає безщасна душа, що хоче щастя (Н.-Лев., III, 1956, 306);
— Який ти, Романе, безщасний (Стельмах, Хліб.., 1959, 69).
Словник української мови (СУМ-11)