безщасниця

БЕЗЩА́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Нещасна, безталанна жінка; нещасливиця.

— Доки він буде згнущатись над тією безщасницею? доки збиткуватись? — гула громада (Свидн., Люборацькі, 1955, 191).

Значення в інших словниках

1. безщасниця — безща́сниця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. безщасниця — БЕЗЩА́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Нещасна, безталанна жінка; нещасливиця. – Доки він буде згнущатись [знущатись] над тією безщасницею? доки збиткуватись? – гула громада (А. Свидницький).  Словник української мови у 20 томах
3. безщасниця — Безща́сниця, -ці, -цею, -це! -сниці, -сниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. безщасниця — Безщасниця, -ці ж. Несчастная женщина, обездоленная, неудачница. Грин. ІІІ. 559. Ой десь наша безщасниця на чужій стороні. Чуб. V. 473.  Словник української мови Грінченка