безщастя

БЕЗЩА́СТЯ, я, с. Відсутність щастя: нещастя, безталання, бездолля.

То розкаже [свекруха] яку пригоду людську, то на своє безщастя плачеться (Вовчок, І, 1955, 27);

Хто угледів в час безщастя Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (Олесь, Вибр., 1958, 237).

Значення в інших словниках

1. безщастя — безща́стя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. безщастя — -я, с. Відсутність щастя; нещастя, безталання, бездолля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безщастя — БЕЗЩА́СТЯ, я, с., рідко. Відсутність щастя; нещастя, безталання. То розкаже [свекруха] яку пригоду людську, то на своє безщастя плачеться (Марко Вовчок); Хто угледів в час безщастя Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Олесь).  Словник української мови у 20 томах
4. безщастя — див. біда  Словник синонімів Вусика
5. безщастя — НЕДО́ЛЯ (нещаслива, гірка доля), БЕЗДО́ЛЛЯ, БЕЗТАЛА́ННЯ, БЕЗЩА́СТЯ рідше, ЗЛОЩА́СТЯ підсил. рідше. — Слухай, милий мій.. мушу ділити з тобою долю й недолю, мушу бути з тобою весь вік (Г.  Словник синонімів української мови
6. безщастя — Безща́стя, -тя, -тю, -тям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безщастя — Безщастя, -тя с. Несчастье. МВ. І. 44. Ой подумайте, мислі, по моїм безщастю. Лукаш. 82.  Словник української мови Грінченка