бейніт

БЕЙНІ́Т, у, ч.

Структурний складник сталі; тонкоподрібнена суміш пересиченого вуглецем фериту і карбіду заліза.

Утворення бейніту супроводжується появою характерного мікрорельєфу на полірованій поверхні шліфа (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. бейніт — бейні́т іменник чоловічого роду структурна складова сталі  Орфографічний словник української мови
2. бейніт — -у, ч. Структурна складова сталі; тонкоподрібнена суміш пересиченого вуглецем фериту і карбіду заліза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бейніт — бейні́т структурна складова сталі, що утворюється внаслідок т. зв. проміжного перетворення аустеніти. Від прізвища англійського металурга Е. Бейна.  Словник іншомовних слів Мельничука