бека

БЕ́КА, и, ж., дит.

Щось погане, гидке.

Одна Василинка має ще вільне право дибати де попало, набивати рота всім, що трапиться, на що, звичайно, відзивається Настя: – Не руш то! Чуєш? То бека! Покинь! (У. Самчук).

Значення в інших словниках

1. бека — бе́ка іменник жіночого роду дит.  Орфографічний словник української мови
2. бека — -и, ж., дит. Про щось погане, гидке.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бека — бе́ка (ба́ка, бе́ця) дит. те, чого не дозволяють дитині брати до рук чи до рота (м, ср, ст): Ромцю, кинь, дитинко, то бе́ка, то вже на землі лежало, не бери́ бе́цю до уст (Авторка)||кака ◊ ба́ка ля́ля → ляля  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. бека — БЕ́КА, и, ж., дит. Про щось погане, гидке. — Не слухай тата, маму слухай, мама цяця, а татко бека (Ковінька, Кутя.., 1960, 51).  Словник української мови в 11 томах
5. бека — Бека, -ки ж. Дѣтск. Гадость. см. беку, бецяти.  Словник української мови Грінченка