бекання

БЕ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. бе́кати і звуки, утворювані цією дією.

Теля бекнуло і слідом за його беканням почулося втретє Грицькове “ку-ку!” (Панас Мирний);

Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (М. Коцюбинський);

Товкач перебив Грицеве мекання й бекання рішучим жестом (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. бекання — бе́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бекання — -я, с. Дія за знач. бекати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бекання — Бе́кання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. бекання — БЕ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. бе́кати і звуки, утворювані цією дією. Теля бекнуло і слідом за його беканням почулося втрете Грицькове "ку-ку!" (Мирний, IV, 1955, 9); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., ІІ, 1955, 334).  Словник української мови в 11 томах
5. бекання — Бекання, -ня с. Блеяніе.  Словник української мови Грінченка