бекання
БЕ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. бе́кати і звуки, утворювані цією дією.
Теля бекнуло і слідом за його беканням почулося втрете Грицькове "ку-ку!" (Мирний, IV, 1955, 9);
Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., ІІ, 1955, 334).
Словник української мови (СУМ-11)