бересток

БЕРЕСТО́К, тка́, ч.

Зменш. до бе́рест¹.

Дзвінкий голос лунав між гущавиною високих берестків та пахучих лип (Панас Мирний);

При світлі блискавки .. видно кудлаті молоді берестки (В. Винниченко);

Постояли бесідники біля урвища з берестками (В. Барка);

М'ясистий, непересохлий бересток легко розколюється на четвертинки (М. Стельмах);

На сухому берестку над глинищем сиділа чорна ворона (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. бересток — бересто́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бересток — -тка, ч. Зменш. до берест I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бересток — БЕРЕСТО́К, тка, ч. Зменш. до бе́рест¹. Дзвінкий голос лунав між гущавиною високих берестків та пахучих лип (Мирний, IV, 1955, 8); М’ясистий, непересохлий бересток легко розколюється на четвертинки (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 32).  Словник української мови в 11 томах