беркицьнути
БЕРКИ́ЦЬНУТИ, БЕРКИ́ЦНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до берки́цати.
З несподіванки той [шпигун] утратив рівновагу й беркицнув рядом з Володею (О. Донченко).
2. кого, що. Зненацька кинути, перекинути.
Так і беркицьнув його на землю (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-20)