беркиць

БЕРКИ́ЦЬ, БЕРКИ́Ц, виг., розм.

Уживається як присудок за знач. берки́цьнути і берки́цьнутися.

Беркиць [Олена] з ліжка до ніг Зубишиних та й лежить, і плаче, і просить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Я лечу, .. запинаюся на перелазі і в поспіху беркиц догори ногами в рівчак (І. Франко);

От почалася засуха. Вівці гинуть. Отак ходить полем, щипає деяку бадилину і раптом беркиць (В. Кучер);

Схопили мене, беркиць так, як жабу, на ряденце і розпластали (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. беркиць — берки́ць вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. беркиць — беркиц, виг., розм. Уживається як присудок за знач. беркицьнути і беркицьнутися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. беркиць — див. падати  Словник синонімів Вусика
4. беркиць — БЕРКИ́ЦЬ, БЕРКИ́Ц, виг., розм. Уживається як присудок за знач. берки́цьнути і берки́цьнутися. Беркиць [Олена] з ліжка до ніг Зубишиних та й лежить, і плаче, і просить (Кв.-Осн., II, 1956, 206); От почалася засуха. Вівці гинуть.  Словник української мови в 11 томах
5. беркиць — Беркиць! меж. Для означенія момента паденія: кувыркъ! шлепъ! Беркиць у яр! Рудч. Ск. І. 2. Беркиць обидва під лаву. Мнж. 92.  Словник української мови Грінченка