берізка
БЕРІ́ЗКА¹, рідше БЕРЕ́ЗКА, и, ж.
Зменш. до бере́за¹ 1.
Ми сходили на гору. Гора така крута .. Приходилось хапатись руками за молоді берізки, котрими засіявся доволі густо цей бік гори (І. Нечуй-Левицький);
Дуже березку сокирою тнули; Сльози сріблясті на корінь скапнули (П. Грабовський);
Українці порівнюють дівчину з горлицею, зозулькою, калиною і т. ін.; росіяни – з берізкою, чехи – з яблучком, ягідкою (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. При згадці про струнку, мов берізка, гарну, мов квітка у полі, ласкаву, як весняний вітер, дочку лисого вибійника у Данилка тьохнуло серце (П. Панч).
БЕРІ́ЗКА² див. бере́зка¹.
Словник української мови (СУМ-20)