берізка
БЕРІЗКА¹ див. березка¹.
БЕРІ́ЗКА², рідше БЕРЕ́ЗКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бере́за¹ 1.
Ми сходили на гору. Гора така крута.. Приходилось хапатись руками за молоді берізки, котрими засіявся доволі густо цей бік гори (Н.-Лев., II, 1956, 383);
Дуже березку сокирою тнули; Сльози сріблясті на корінь скапнули (Граб., І, 1959, 320);
*У порівн. При згадці про струнку, мов берізка, гарну, мов квітка у полі, ласкаву, як весняний вітер, дочку лисого вибійника у Данилка тьохнуло серце (Панч, Синів.., 1959, 100).
Словник української мови (СУМ-11)