би
БИ, після голосного Б, част.
1. Уживається для творення дієслівних форм умовного способу.
З ним забула б чорнобрива Шляхи, піски, горе (Т. Шевченко);
– Засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині... (М. Коцюбинський);
Я жив би двічі і помер би двічі, Якби було нам два життя дано (М. Бажан);
Розвиткові зовнішньоекономічних відносин України сприяв би активний приплив іноземного капіталу (із журн.).
2. спонук. Уживається при дієслівних формах для виразу у ввічливій, м'якій формі прохання, пропозиції.
– А я, бач, і прийшов попрохати, чи не позичив би ти мені катеринку?.. (М. Коцюбинський);
[Поліксена:] Пождав би ти безмісячної ночі (Леся Українка);
– Ти почав би ще, як дівчина, вінок собі з того зілля плести, – сміялися бійці (О. Гончар).
3. власне мод. Уживається для означення бажаності або можливості здійснення дії, вираженої дієсловом.
Красо моя молодая, Горенько з тобою! Жить би, жить та .. красотою Людей веселити, Так же ні (Т. Шевченко);
Тільки й на думці, що Павло; як би то хутче побачитись! (Марко Вовчок);
– Ей, чи ж били? – Ні, не били, – панночка блідо всміхнулась, – а нехай би вже ліпше били... (Леся Українка);
От би він зараз ліг і – і, напевно, загойданий втомою та пропасницею, заснув би (І. Багряний);
– Вам би милосердною сестрою бути, – кволо промовив він Шовкунові (О. Гончар).
4. власне мод., розм. Уживається у знач. мов, немов, ніби, буцімто.
– А справді: що це воно [земство], Василь Васильович? – питає голова писаря. – Та кажуть би то, нова якась управа... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)