бисаги
БИ́СА́ГИ, БЕ́СА́ГИ, ів, мн., діал.
Подвійна торба; сакви.
Розплатилися і поклали той тютюн у бисаги (з думи);
Готовились [тухольці].., складаючи в невеличкі дорожні бисаги печене м'ясо, паляниці, сир (І. Франко);
Наймити повні бесаги .. на возі примістили (Марко Черемшина);
Бербениці з продуктами, бесаги тощо чіпляли до сідла (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)