бисаги
БИ́СА́ГИ, БЕ́СА́ГИ, ів, мн., діал. Подвійна торба; сакви.
Готовились [тухольці].., складаючи в невеличкі дорожні бисаги печене м’ясо, паляниці, сир (Фр., VI, 1951, 10);
Наймити повні бесаги колачів на возі примістили (Черемш., Тв., 1960, 200).
Словник української мови (СУМ-11)