близько
БЛИ́ЗЬКО.
1. Присл. до близьки́й 6; вищ. ст. бли́жче.
Перекладаю близько, віддаляючись від оригіналу в будові фрази тільки в конечній потребі (В. Самійленко);
До вигуків близько стоять звуконаслідувальні слова (із журн.);
// у знач. пред. На невеликій відстані.
Близько лікоть, – та не вкусиш (Номис);
Близько хата, де дівчина Ворота одчинить (Т. Шевченко);
// у знач. пред. Незабаром.
[Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, Згине ніч! (Леся Українка).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення невеликої відстані між кимсь, чимсь.
Рад був [Андрій] жити близько батька, якого дуже любив і поважав (І. Франко);
Близько воза дітвора – школярі зволочини стягають у купу (А. Головко);
Бузьок гніздо в'є собі на дахах і живе близько людей (з газ.).
3. у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення приблизної кількості.
Вранці прокидаємось близько десятої години (Леся Українка);
У різних місцях України записано близько двадцяти варіантів “Пісні про Байду” (з навч. літ.);
Будніми днями близько восьмої – трапеза, потім вечірня молитва (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)