блискавковідвід
БЛИСКАВКОВІДВІ́Д, во́ду, ч.
Пристрій, який захищає споруди від атмосферних електричних розрядів, відводячи їх у землю.
Після успішного випробування 10 травня 1752 р. блискавковідводу, сконструйованого Франкліном, наука про електричні явища остаточно здобула визнання (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)