блискавка
БЛИ́СКАВКА, и, ж.
1. Зигзагоподібна електрична іскра – наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози.
Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою (М. Коцюбинський);
За вікном знову спалахнула блискавка. Ударив грім (Л. Дмитерко);
Не всі знають, що блискавка є природною і дуже потужною “фабрикою” азотних добрив (із журн.);
* Образно. Обрії науки вкрилися туманом, і на туманному тлі амбітні блискавки окреслили директорське крісло (А. Крижанівський);
* У порівн. “Яструбок” сховався в білій хмарі. На ворога він вихопився, як блискавка (Ю. Яновський).
2. перен., розм. Невелика стінна газета, що виходить зразу ж після якої-небудь важливої події з метою її висвітлення.
– Вся цехова преса, листівки, стіннівки, блискавки – все це переходить у ваше відання.., – урочисто оголосив він [парторг] (В. Собко).
3. перен. Металева чи пластмасова механічна застібка на одязі, портфелі, сумці і т. ін.
Гарним подарунком для жінки є сумочка із шкіри чи її замінника із зручною застібкою-блискавкою та модною фурнітурою (з газ.);
Блискавка комбінезона.
4. перен. Телеграма, що передається негайно.
Подає [Сергій Іванович] Петрові телеграму. – Тобі. Та ще – блискавка (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)