блискавка —
(блиск світла на небі під час грози) блискавиця, громовиця, (з громом) грімниця, перен. (про довгу застібку) змійка, замочок.
Словник синонімів Полюги
блискавка —
бли́скавка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
блискавка —
-и, ж. 1》 Видимий шлях іскрового розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози (зображується у вигляді зигзагоподібної стріли між хмарами або хмарою та поверхнею землі).
Великий тлумачний словник сучасної мови
блискавка —
БЛИ́СКАВКА, и, ж. 1. Зигзагоподібна електрична іскра – наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози. Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою (М. Коцюбинський); За вікном знову спалахнула блискавка. Ударив грім (Л.
Словник української мови у 20 томах
блискавка —
бли́скавка: ◊ на́гло щез як бли́скавка = на́гло блища́тися: ◊ о́чи му ся блища́т як два огники → око ◊ о́чи му ся блища́т як дві зорі́ → око
Лексикон львівський: поважно і на жарт
блискавка —
Блискавка блисне й камінь трісне. На всяку силу є більша сила.
Приповідки або українсько-народня філософія
блискавка —
И, ж. Застібка. Хоч «блискавка» на цей раз не заїла ДО. Андрухович).
Словник сучасного українського сленгу
блискавка —
Електричний розряд у земній атмосфері всередині грозової хмари, між хмарами, або між хмарою та земною поверхнею; супроводжується світловим і акустичним (грім) ефектами; сила струму у б. становить бл. 20 тис. А, енергія — бл. 3 ГДж; див. гроза.
Універсальний словник-енциклопедія
блискавка —
бли́скавкою проріза́ти мо́зок що. Швидко промайнути в свідомості (про думку, здогад і т. ін.). “Снігова людина”! — блискавкою прорізала мозок Дуги страшна догадка і дибом підняла волосся на голові (І. Сочивець).
Фразеологічний словник української мови
блискавка —
БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М.
Словник синонімів української мови
блискавка —
БЛИ́СКАВКА, и, ж. 1. Зигзагоподібна електрична іскра — наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози. Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою (Коцюб., І, 1955, 315); За вікном знову спалахнула блискавка.
Словник української мови в 11 томах
блискавка —
Блискавка, -ки ж. 1) Молнія. Ном. № 336. Мет. 452. Тая буря не унимала, а все злійш громом по небу тарахтала, да блискавкою між хмарами блискала. Макс. 2) = блисканка. Вх. Пч. ІІ. 13.
Словник української мови Грінченка