блокгауз
БЛОКГА́УЗ, а, ч., військ.
Бойова споруда, признач. для ведення кругового кулеметного й артилерійського вогню.
– Новий Верден! – чулися вигуки серед гостей. – Оті форти, блокгаузи, бетоновані бліндажі – це ж чудово! (О. Гончар);
На території фортець діяли також двоповерхові криті блокгаузи з вікнами для стрільби (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)