блощиця
БЛОЩИ́ЦЯ, і, ж.
1. Невелика сплюснута хоботна комаха ряду клопів – паразит людини і тварин.
– Тут, прошу пана, найукусливіші блощиці на всі гори (І. Франко);
Розплющив очі [Федір Прокопович] й задумався: чого це він прокинувся, чи хтось пройшов через комірчину, де він спав, чи блощиці розбудили? (М. Трублаїні);
* У порівн. Солдати й офіцери дорожньо-етапної служби виловлюють шпигунів, а ті знову лізуть, немов блощиці зі щілин старої дерев'яної хати (П. Гуріненко).
2. Невелика хоботна комаха – паразит рослин; клоп.
Зозулинець має квітки коричнювато-пурпурові, дрібні, з неприємним запахом блощиць (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)