блощиця
БЛОЩИ́ЦЯ, і, ж.
1. Невелика сплюснена хоботна комаха — паразит тварин і людини.
— Тут, прошу пана, найукусливіші блощиці на всі гори (Фр., IV, 1950, 281);
Розплющив очі [Федір Прокопович] й задумався: чого це він прокинувся, чи хтось пройшов через комірчину, де він спав, чи блощиці розбудили? (Трубл., І, 1955, 82);
*У порівн. Лец-Отаманів побачив, як долиною, мов блощиці по стіні, в безладді повзала кіннота в австрійських кунтушах і галицьких мазепинках (Панч, І, 1956, 206).
2. Невелика хоботна комаха — паразит рослин.
Словник української мови (СУМ-11)