блудливість
БЛУДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Абстр. ім. до блудли́вий.
Котом злочинця прозвали не лише за м'якість рухів і блудливість, а й за притаманні цій тварині гострі слух та зір (із журн.);
“Вмілістю взяв і його він, хай платить пеню за блудливість.” Так один одному вічні боги у гурті говорили (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Блудливість цього запису умисна, бо тільки назва конкретного товару давала зміст перерахунку бюджетних коштів на комерційні структури (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)