блудний
БЛУ́ДНИЙ¹, а, е.
1. Який блудить, блукає, постійно змінюючи місце свого перебування.
Блудним лицарем зробитись.., Рушить з дому в світ широкий – Ось що враз задумав він (І. Франко);
Їх [жінок] червоні хустки з білими очіпками хиталися по хвилях колосся, як два блудні вогники на болоті (Б. Лепкий).
2. перен. Який водить у різних напрямках, весь час переходить з одного предмета на інший (про очі, погляд).
Блудними очима водив [ключник] довкола, заломлював руки (І. Франко);
Блудним розгубленим поглядом повела вона навкруги і раптом пригадала все (З. Тулуб);
Шинкаручка сиділа на печі, водила блудним поглядом по стелі (Р. Іваничук).
3. діал. Помилковий, неправильний.
Була се душа дуже грішна, то й очевидне діло, що блудна стежка завела її просто до пекла (І. Франко).
БЛУ́ДНИЙ², а, е.
Прикм. до блуд¹.
Одрях старий, і покривали Многими ризами його, А все-таки не нагрівали Котюгу блудного свого (Т. Шевченко);
І ваші врятовані згадають про Мене [Бога] серед народів, куди будуть забрані до полону, коли Я зламаю їхнє [ізраїльтян] блудне серце, що відпало від Мене (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)