блудник
БЛУДНИ́К, а́, ч., заст.
Розпусна людина.
Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог (Біблія. Пер. І. Огієнка);
– І хто в нас попує? Блудники, двоєженці, розбійники, лихварі (З. Тулуб);
О я, грішник недостойний, блудник многогрішний (І. Драч).
Словник української мови (СУМ-20)