блудниця
БЛУДНИ́ЦЯ, і, ж., заст.
Жін. до блудни́к.
– Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (І. Нечуй-Левицький);
Даремно тут згадувати притчу про блудного сина, а також блудницю, що хвали Господа удостоїлась (І. Драч).
◇ (1) Вавило́нська блудни́ця – розпусна жінка; повія.
Йдеться про ту біблійну Естер, що була коханкою вавилонського царя, класичною вавилонською блудницею (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)