Словник чужослів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. блудниця — блу́дни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. блудниця — -і. Жін. до блудник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блудниця — БЛУДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Жін. до блудни́к. – Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (І. Нечуй-Левицький); Даремно тут згадувати притчу про блудного сина, а також блудницю, що хвали Господа удостоїлась (І. Драч).  Словник української мови у 20 томах
  4. блудниця — див. легковажний; повія  Словник синонімів Вусика
  5. блудниця — РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя).  Словник синонімів української мови
  6. блудниця — БЛУДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Жін. до блудни́к. — Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (Н.-Лев., II, 1956, 19).  Словник української мови в 11 томах
  7. блудниця — Блудниця, -ці ж. Блудница. Вона була всесвітня блудниця з малих літ. Драг. 132.  Словник української мови Грінченка