блудниця

РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя). Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіма способами старалась заманити його в свої сіті (І. Франко); — Мало їй солдатні, так вона ще й з дитиною злигалася... Розпутниця окаянна! (Григір Тютюнник); (Маруся:) Я відьма! я до всіх на шию висну!.. Це він за те, що я його кохала, із потіпахою мене рівняє... (В. Самійленко); — Накупив землі (Колісник) на земські гроші та у їх вигодовує бахурок (Панас Мирний); (Аннушка:) Він сміється, зі мною сміється над тобою, потаскухою! (М. Старицький); Це той вішатель, кокаїніст? Через якусь там шлюху застрелив у ресторані свого ж корнета?! (О. Гончар); — Шльондра ти, а не молодиця! Мандрьоха! Потіпаха! (О. Ільченко); Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (І. Нечуй-Левицький). — Пор. пові́я.

Значення в інших словниках

1. блудниця — блу́дни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. блудниця — -і. Жін. до блудник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блудниця — див. проститутка, розпутниця  Словник чужослів Павло Штепа
4. блудниця — БЛУДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Жін. до блудни́к. – Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (І. Нечуй-Левицький); Даремно тут згадувати притчу про блудного сина, а також блудницю, що хвали Господа удостоїлась (І. Драч).  Словник української мови у 20 томах
5. блудниця — див. легковажний; повія  Словник синонімів Вусика
6. блудниця — БЛУДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Жін. до блудни́к. — Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (Н.-Лев., II, 1956, 19).  Словник української мови в 11 томах
7. блудниця — Блудниця, -ці ж. Блудница. Вона була всесвітня блудниця з малих літ. Драг. 132.  Словник української мови Грінченка