блудник

БЛУДНИ́К, а́, ч., заст. Розпутна, розпусна людина.

— І хто в нас попує? Блудники, двоєженці, розбійники, лихварі (Тулуб. Людолови, І, 1957, 133).

Значення в інших словниках

1. блудник — блу́дни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. блудник — блудника, ч., заст. Розпутна, розпусна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блудник — БЛУДНИ́К, а́, ч., заст. Розпусна людина. Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог (Біблія. Пер. І. Огієнка); – І хто в нас попує? Блудники, двоєженці, розбійники, лихварі (З. Тулуб); О я, грішник недостойний, блудник многогрішний (І. Драч).  Словник української мови у 20 томах
4. блудник — див. розпусник  Словник синонімів Вусика
5. блудник — РОЗПУ́СНИК (розпусний чоловік), РОЗПУ́ТНИК, БЕЗПУ́ТНИК розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИК розм., ГРІХОВО́ДА розм., БА́ХУР лайл., БЛУДНИ́К заст. (той, хто веде розпусне статеве життя).  Словник синонімів української мови
6. блудник — Блудник, -ка м. Блудникъ. Желех.  Словник української мови Грінченка