блякнути

БЛЯ́КНУТИ, ну, неш, недок.

1. Втрачати свіжість; в'янути, прив'ядати.

Сонцем не пригріте листя обпадало; Паростки .. блякнули і жовкли (Я. Щоголів);

Ще цвіли соняшники і жоржини.., але вже блякли, лисіли мальви під вікнами хати (В. Дрозд);

Ополудні настає задушлива спека. Рослинність блякне, в'яне (з газ.).

2. Ставати неяскравим; тьмяніти, затьмарюватися.

Блякне, згасає вечірня зоря (А. Шиян);

Блякли зорі в дивоколі, над лісом вставала перлиста заграва сходу (О. Бердник);

* Образно. У пеклі війни чим далі, тим більше черствіло серце, і спогад цей [про Орисю] блякнути став (А. Головко);

У недбалому перекладі яскраві барви першотвору вицвітають, блякнуть (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. блякнути — бля́кнути дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. блякнути — -ну, -неш, недок. 1》 Втрачати свіжість; в'янути, прив'ядати. 2》 Ставати неяскравим; тьмяніти, затьмарюватися, вицвітати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блякнути — Марніти, змарніти, помарніти, див. чахнути  Словник чужослів Павло Штепа
4. блякнути — В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док.  Словник синонімів української мови
5. блякнути — БЛЯ́КНУТИ, ну, неш, недок. 1. Втрачати свіжість; в’янути, прив’ядати. Сонцем не пригріте листя обпадало; Паростки.. блякнули і жовкли (Щог., Поезії, 1958, 215). 2. Ставати неяскравим; тьмяніти, затьмарюватися. Блякне, згасає вечірня зоря (Шиян, Гроза..  Словник української мови в 11 томах
6. блякнути — Блякнути, -ну, -неш гл. = блекнути. Паростки манньолій блякнули і жовкли. Щог. Сл. 6.  Словник української мови Грінченка