блямба

БЛЯ́МБА, и, ж., розм.

1. Щось випукле, що різко і грубо виділяється.

Довга темна блямба посеред закрижанілої річки; острівець під снігом зовсім непомітний (із журн.).

2. Значок, ярлик.

Мерія влаштувала директору міського палацу культури скандал за те, що на афішах концерту забули вліпити відповідну блямбу (з газ.);

* Образно. Фактом є, що блямба відомої партії вагомо допомогла кандидатові пройти до парламенту (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. блямба — (-и) ж.; комп. Значок (символ) @. Синишин, 24.  Словник жарґонної лексики української мови