бобер
БОБЕ́Р, бра́, ч.
1. Великий водяний (річковий) гризун родини бобрових, який має цінне хутро.
Гризе бобер гінкі дерева (М. Рильський).
2. Хутро цього гризуна та вироби з нього.
Беруть [пани] на себе м'якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Марко Вовчок);
Ходить [Німцевичева] .. у перлах і бобрах (З. Тулуб).
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) бобе́р у са́лі, зі сл. жити – дуже добре, заможно, безтурботно.
Живе, як бобер у салі (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)