бобик
БО́БИК¹, а, ч.
1. Зменш. до біб; одна насінина бобової рослини.
Крихітний бобик.
2. Невеликий стручок бобу.
На рослинах попелиця заражає стебла, бутони, квітки і молоді бобики (з наук. літ.).
БО́БИК², а, ч., розм.
Крита брезентовим тентом машина марки УАЗ.
Поряд на лісовій дорозі пофиркувала машина бобик (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)