бобик
БО́БИК, а, ч.
1. Зменш. до біб; одна насінина бобової рослини.
2. Стручок бобу.
На рослинах попелиця заражає стебла, бутони, квітки і молоді бобики (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 246).
Словник української мови (СУМ-11)БО́БИК, а, ч.
1. Зменш. до біб; одна насінина бобової рослини.
2. Стручок бобу.
На рослинах попелиця заражає стебла, бутони, квітки і молоді бобики (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 246).
Словник української мови (СУМ-11)