бобівник

БОБІВНИ́К, у́, ч.

Багаторічна трав'яниста рослина-медонос родини бобівникових із повзучим стеблом і трійчастими листками на довгих черешках, що росте на болотах і заболочених луках.

Бобівник трилистий за рахунок гірких глікозидних сполук підсилює шлунково-кишкову секрецію, покращує травлення, збуджує апетит (з наук.-техн. літ.).

Значення в інших словниках

1. бобівник — бобівни́к іменник чоловічого роду рослина  Орфографічний словник української мови
2. бобівник — -а, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з повзучим стеблом і трійчастими листками на довгих черешках, що росте на болотах і заболочених луках, медонос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бобівник — Бобівник, -ка м. раст. a) Trifoliura librinum, бобовникъ, вахта. б) Butomus umbellatus. Лв. 97.  Словник української мови Грінченка