бобівник

Бобівник, -ка

м. раст. a) Trifoliura librinum, бобовникъ, вахта. б) Butomus umbellatus. Лв. 97.

Значення в інших словниках

1. бобівник — бобівни́к іменник чоловічого роду рослина  Орфографічний словник української мови
2. бобівник — -а, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з повзучим стеблом і трійчастими листками на довгих черешках, що росте на болотах і заболочених луках, медонос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бобівник — БОБІВНИ́К, у́, ч. Багаторічна трав'яниста рослина-медонос родини бобівникових із повзучим стеблом і трійчастими листками на довгих черешках, що росте на болотах і заболочених луках.  Словник української мови у 20 томах